MENU

Wystawy

Daniil Revkovskiy & Andrey Rachinskiy - Nareszcie jesteśmy / Нарешті

kuratorka: Nataliia Chychasova
termin działania: 3-7.06.
otwarcie wystawy: 7.06. godzina 18:00

Migracja zarobkowa to kwestia, która bezustannie pojawia się w mediach i jest dyskutowana w politycznych kręgach. Nikt nie jest w stanie policzyć ilu Ukraińców pracuje za granicą, więc łatwo manipulować danymi. Bazując na statystykach Ukraińskiego Funduszu Walutowego liczba osób udających się za pracą za granicę wniosła w roku 2019 pomiędzy 2 a 3 milionami ludzi. Liczba wyjazdów do pracy zaczęła znacząco wzrastać od 2014 roku i ciągle rośnie. W niektórych mediach ukraińskich proces ten nazywany jest „Piątą falą emigracji”. Głównymi powodami migracji są względy ekonomiczne i sytuacja polityczna (wojna w Donbasie i zajęcie Krymu), w związku z czym obywatele Ukrainy nie mogą znaleźć pracy. By ułatwić procedurę przekroczenia granicy Ukraińcy pomogli w uwolnieniu ruchu wizowego w roku 2017, co znacznie ułatwia dziś poruszanie się pomiędzy granicami Unii Europejskiej.

Polska jest dla Ukraińców głównym celem podróży w celach zarobkowych (38% wg rządowych statystyk). Najwięcej jest tymczasowych migrantów, którzy znaleźli pracę poprzez Agencje Pracy Tymczasowej (TWA), nieformalne mediacje albo samodzielnie. Nawiązując do danych Biura Spraw Zagranicznych, liczba wydanych zgód na pracę w Polsce wyniosła 179.154. Powołując się na statystyki prowadzone przez ukraińskie agencje pracownicy tymczasowi podejmują prace przede wszystkim na budowie, w rolnictwie i sektorze usług. Wśród przyczyn, dla których Ukraińcy wybierają na miejsce pracy Polskę, powołują się najczęściej na mniejszą barierę językową i łatwiejsze warunki podjęcia pracy. Mimo to ukraińscy migranci zarobkowi nadal doświadczają takich problemów jak oszustwa, niespełnianie umówionych warunków pracy i problem z adaptacją. Ryzyko niepowodzenia nie powstrzymuje jednak wyjazdów do krajów w poszukiwaniu pracy, w której zarobki będą wyższe niż w ich ojczyźnie.

Jednym z najpopularniejszych sposobów, by dostać się do Polski są połączenia autobusowe, które codziennie docierają z różnych zakątków Ukrainy do wybranych miast w Polsce. Znaleźliśmy autobus nr STV333, który wyrusza z Charkowa - miasta na wschodzie Ukrainy i przejeżdża przez całą Ukrainę i Polskę, by zakończyć trasę w Gorzowie Wielkopolskim. Pierwsza rzecz jaką widzą przyjezdni po przybyciu do celu jest dworzec autobusowy, choć zwykle jest to miejsce, które wita wymownie: „wcale nie cieszymy się, że tutaj jesteś”. Dworzec powinien być wizytówką miasta - miejscem, w którym zaczyna się nowe życie.

Ideą projektu jest prześledzenie trasy autobusu STV333 na trasie Charków – Gorzów Wielkopolski poprzez samodzielne pokonanie tego odcinka przez artystów. W trakcie podróży wykonana zostanie dokumentacja i seria rozmów z osobami podróżującymi do Polski. Projekt zakończy się powitaniem autobusu przyjezdnych Ukraińców na dworcu w Gorzowie. Na wystawie zaprezentowana zostanie dokumentacja podróży.

Nataliia Chychasova – kuratorka, menadżerka kultury z Kijowa (Ukraina). Studiowała historię sztuki na Uniwersytecie Tarasa Szewczenko w Kijowie. W swoich poszukiwaniach skupia się na temacie pamięci przestrzennej, relacjach ze społecznością artystyczną, krytyce instytucjonalnej i mediacjach sztuki. Uczestniczyła w międzynarodowych programach edukacyjnych dotyczących historii, kuratorstwa i zarządzania kulturą.

Daniil Revkovskiy and Andrey Rachinskiy – artyści z Charkowa (Ukraina), których praktyka bazuje na kwerendzie. Zajmują ich bieżące tematy społeczne, kolektywna i indywidualna pamięć, a także metody ich zachowania, reprezentacji i manipulacji, interesują się także miastami poprzemysłowymi. Często posługują się metodą „poszukiwań mechanicznych” w Internecie i mediach społecznościowych i analizą danych. Autorzy wideo, instalacji i interwencji w przestrzeni publicznej


FINALLY WE ARE HERE

Labor migration is a matter that constantly emerge in the media and is discussed in political circles. No one can say for sure how many Ukrainians now work abroad. That is why this topic is often manipulated by government, politics and medias. Based on the statistics of the Ukrainian Monetary Fund, the number of migrant workers is estimated at 2 -3 million people by 2019.

The number of migrant workers has started to grow strongly since 2014 and continues to increase till now. In some Ukrainian media this process  is called the "The fifth wave of emigration." The fundamental causes of this problem has been linked with the difficult economic and political situation (the war in Donbass and the annexation of the Crimea) in the country, According to this reasons, Ukrainian citizens cannot find work and cannot arrange themselves. To simplify the procedure for entering the border Ukrainians helped the law on visa-free regime in 2017, which greatly simplified the possibilities for moving.

Poland is the main country where Ukrainian labor migrants go to work (38% according to the State Statistics Service). Mostly, these are temporary migrants who have found a job by Through Temporary Employment Agencies (TWA), informal intermediaries or by yourself. According to the Office of Foreign Affairs, the number of permits issued in Poland in 2018 amounts to 179.154. According to a survey conducted by Ukrainian agencies, labor migrants mostly work in construction, seasonal work (agricultural sector) and in the service sector. Among the reasons why Ukrainians choose the Polish direction they often refer the proximity to home, low language barrier, simplified conditions for obtaining a work permit. However, Ukrainian labor migrants continue to face such problems as fraud, inconsistency with the declared condition of labor, and the complexity of adaptation. Despite this problems, Ukrainians continue to move to other country for job to finding a better salary than in their own country.

One of the most popular ways to get to Poland is the bus connection that covers various regions of Ukraine for the normal price. These buses carry at least one trip per day. One of them is the bus № STV333, which starts its trip from Kharkiv - city in the east of Ukraine, and, passing almost throughout Ukraine, and finish its trip to Gorzów Wielkopolski. The first thing that visitors see is the bus station, which is a transit point from where they will go to a new job, relatives, etc. But, as a rule, the train station is not a friendly city, which, as it were, speaks eloquently: "We are not happy that you are here." A place that is usually the first impression of a city that is transit to a new life outside of its country for a short or long term, and maybe forever.

The idea of the project is to investigate the bus route number STV333 Kharkiv - Gorzow Wielkopolski, to personally make a trip on the route for the purpose of its documentation and follow-up of those who travels there. The ultimate goal of the project is to hold an action at the Gorzow bus station where the artists will solemnly meet the bus with the Ukrainians who came to the city. Documentation of the action and the bus trip will be presented in the exposition.

Nataliia Chychasova  - curator, Cultural Manager and Researcher from Kyiv, Ukraine. Has a Master's degree in History of Art from the Taras Shevchenko National University of Kyiv. The focus of her research interest are the themes of space memory, interrelations within the artistic communities, institutional critic and art mediation. Participated in educational programs in public history, curatorial and art management.

Daniil Revkovskiy and Andrey Rachinskiy - artists from Kharkiv, Ukraine, whose practice based on research methods. They work with urgent social topics, collective and individual memory, methods of its preservation, representation and manipulation, the state of post-industrial cities. In the practice, artists use the method of "mechanical search" on the Internet (mainly in social networks), selection and analysis of data and rethinking the reality. Work with video, installation, intervention in public space.


Нарешті

Трудова міграція - це питання, що постійно з’являються в ЗМІ та обговорюється в політичних колах.
Ніхто точно не може сказати, скільки зараз українців працює за кордоном, що породжує різні спекуляції і неправильні трактовки в медіа. Спираючись на статистичні дані Українського валютного фонду кількість трудових мігрантів налічує 2 -3 мільйони осіб станом на 2019 рік..
Кількість трудових мігрантів почала активно зростати з 2014 року і продовжує збільшуватися і до сьогодні, що в деяких джерелах називають “п’ятою хвилею еміграції”. Це пов’язано зі складною економічною і політичною ситуацією (війною на Донбасі та анексією Криму)  в країні, через що українські громадяни не можуть знайти роботу та облаштувати себе. Спростити процедуру потрапляння за кордон українцям допоміг закон про безвізовий режим в 2017 році, що значно спростив можливості для переміщення.
Польща є основною країною, куди їдуть на працювати українські трудові мігранти (38% згідно з даних Держстату). Здебільшого це тимчасові мігранти, які знайшли роботу
через агенції тимчасового працевлаштування (TWA), неофіційних посередників або
самостійно.  За даними Управління у справах іноземців кількість виданих дозволів в Польщі 2018 рік і налічує 179 154. Згідно опитуванням, що проводять українські агенції, трудові мігранти переважно працюють на будівництві, сезонних роботах (сільськогосподарський сектор)  та в сфері обслуговування. Серед причин, чому українці обирають саме польськи напрям вони називають:близькість до дому, низький мовний бар’єр, спрощені умови отримання дозволу на роботу. Але, українські трудові мігранти продовжують зіштовхуватися з такими проблемами як шахрайство, невідповідність заявленим умова праці, складнощі адаптації. Але через відсутність широкого вибору, вони все одно продовжують їхати в пошуках кращої долі та зарплатні порівняно вищою, ніж у власній країні.
Одним з найпопулярніших способів потрапляння до Польщі є автобусне сполучення, що охоплює різні регіони України і є відносно не дорогим. Такі рейсові автобуси здійснюють щонайменше одну поїздку на добу. Одним з таких є автобус Рейс № STV333, що розпочинає свій маршрут з Харків, місті на сході України, і проїзжаючи майже крізь всю Україну завершує поїздку в місті Гожув Великопольський.
Перше, що зустрічає приїзжих - це вокзал, що є для людей транзитною точкою, звідки вони поїдуть до нової роботи, родичів тощо. Але, зазвичай, вокзал не є привітним містом, яке всім своїм виглядом ніби красномовно промовляє: “Вам тут не раді”. Місце, яке зазвичай є першим враженням від міста, що є транзитом до нового життя поза своєї країни на короткий  чи довгий термін, а може і назавжди.

Ідея проекту: дослідити маршрут автобусного рейсу Рейс № STV333 Харків - Гожув Великопольский, особисто здійснити подорож по маршруту з метою його документації та здійснення спостереження за тими, хто ним подорожує. Кінцевою метою проекту є проведення акції на автовокзалі Гожува, де художники урочисто зустрінуть автобус з українцями, що приїхали для міста.  Документація акції та поїздки на автобусі буде представлена в експозиції.

Nataliia Chychasova - kараторка, культурна менеджерка та дослідниця з Києва, Україна. Має ступінь магістра зі спеціальності історія мистецтва в КНУ ім. Шевченка. Досліджує локальні художні спільноти та їх взаємодії з приватними та державними інституціями, а також практики арт-медіації. Учасниця освітніх програм з публічної історії, кураторства та арт-менеджменту.

Даниил Ревковский та Андрій Рачинський - Ревковький та Рачинський - художники з Харкова (Україна), чия практика базується на дослідницькій методах. Вони працюють з гостросоціальними темами, колективною та індивідуальною пам’яттю, методами її збереження, репрезентації та маніпуляції, стан постіндустріальних міст. У роботі художники використовують метод “механічного пошуку” в інтернеті (переважно в соц. мережах), відбір та аналіз даних та художнє переосмислення дійсності. Працюють з відео, інсталяції, інтервенція в публічний простір.


POZOSTAŁE PROJEKTY:


Lesya Pcholka - Nazwiska panieńskie / VEHA


Michał Mioduszewski - Still On



wróć