Wystawy

YURIY BILEY - MALOWNICZA UKRAINA

МАЛЬОВНИЧА УКРАЇНА

PICTURESQUE UKRAINE

Otwarcie 9.04.2025 (środa)
godz. 18:00

KURATORKA / КУРАТОРKA / CURATOR: Marta Czyż

Wystawa czynna do 25.05.2025

Radziecka propaganda w Ukrainie była masowa i spektakularna. Nadpisana historia i narracja zasiedlała każdą możliwą przestrzeń. Program imperialnej ideologii oparty był o kilka fundamentalnych założeń. Utrwalała wspólne zwycięstwo nad nazistami i rolę Związku Radzieckiego jako wyzwoliciela, podkreślała przyjaźń i braterstwo narodów, budowała wizerunki wodzów i postaci tworzących “wspólną” kulturę. Stosownym środkiem do wyniesienia tych tematów stały się setki pomników wzniesionych w całej Ukrainie. Niosły za sobą zarówno symboliczną treść jak i formę, która gęsto wypełniała przestrzeń publiczną, wpisując się trwale w krajobraz wraz z licznymi nazwami ulic, placów, parków, skwerów i innych obiektów topograficznych zawierających symbole radzieckiej polityki imperialnej.
Po Wielkiej Wojnie Ojczyźnianej (propagandowy termin określający część II Wojny Światowej) powstały setki pomników o widowiskowej formie i skali, często łączone z innymi formami architektonicznymi, jak Kopiec Chwały z Nowej Odessy, Pomnik Ukraina Wyzwolicielom z Użgorodu (rodzinnego miasta artysty).
Masowo rozpowszechniane były także pomniki Lenina - “ojca narodu” Ukrainy, jako narracji, która do dziś jest w rosji podtrzymywana oraz Aleksandra Puszkina jako element ekspansji i narzucania obcej kultury.
Wizerunki pomnikowe postaci spotkał podobny los. Lenin w szybkim tempie znikał z cokołów po uzyskaniu przez Ukrainę niepodległości w 1991 roku, a Puszkin po 2022 roku, w procesie deimperializacji. Unikatowym pomnikiem jest z kolei Trzy Siostry/Pomnik przyjaźni na granicy z Białorusią i Rosją, gdzie każda z “sióstr” symbolizowana była przez “zaprzyjaźnione” kraje. Biała Altana/Rotunda Przyjaźni Narodów zbudowana po raz pierwszy w 1909 roku z okazji 200. rocznicy Bitwy pod Połtawą, zniszczona podczas okupacji hitlerowskiej i odbudowana w 1954 roku. W związku z tym altana otrzymała nową „radziecką nazwę” - Rotunda Przyjaźni Narodów. Oficjalnie pomnik nie został uznany za odtworzony, ale raczej stworzony na wzór tego, który istniał w okresie przedwojennym i został odsłonięty na cześć „300. rocznicy zjednoczenia Ukrainy z Rosją”. Łuk Przyjaźni Narodów z Kijowa jest z kolei przykładem tego, jak Związek Radziecki kontynuował tradycje imperialne carskiej Rosji. Wszystkie pomniki były ważnym elementem kreowania jednolitego obrazu świata, który w końcu bezpowrotnie poległ po inwazji Rosji na Ukrainę w 2022 roku.
MALOWNICZA UKRAINA to cykl, w którym Yuriy Biley bierze na warsztat pocztówki i zdjęcia z albumów publikowanych od lat 50’ do końca lat 80’ przedstawiające wybrane pomniki odpowiadające wyżej wymienionym, najważniejszym tematom propagandowego programu. Tytuł artysta zaczerpnął z nazwy cyklu akwafort Tarasa Shevchenki, w których utrwalona została ukraińska przeszłość historyczna, życie ludowe, zwyczaje i folklor, przyroda i zabytki połowy XIX wieku. Biley wybiera z nich przeszłość historyczną i zabytki. Podejmuje wątek wpływów Rosji na Ukrainę i wymyślonej wspólnej historii.
Pocztówki i albumy były jedną z form umacniania obecności treści propagandowych. Były ważnym elementem ich dystrybucji o czym świadczy fakt, że każda ich publikacja wiązała się z wieloetapowymi akceptami władz. Biley przeskalowuje je do stosując na całej powierzchni cyjanotypię, technikę, która po ekspozycji na światło zaciemnia pracę na odcienie błękitu pruskiego. Tworzy to efekt półmroku. Prace wyglądają tak, jakby zdjęcia były zrobione po zmroku lub o świcie. Artysta celowo tego nie dookreśla. Zaciemnia historyczne wizerunki, które tworzyły fałszywą narrację. Mimo usunięcia w ostatnich latach większości z nich, ich przekaz utrwala się już nie w pokojowym przejęciu a wojennej agresji. Poza tematami powiązanymi z historią Ukrainy czasów Związku Radzieckiego artysta włącza do cyklu także wizerunki obiektów zniszczonych lub uszkodzonych przez rosjan po 2022 roku, fabrykę Azowstal w Mariupolu, port w Odessie czy największy samolot transportowy na świecie Mriya (An-255), które są przykładem ostatecznego rozwiązania czyli wojny jako kontynuacji polityki carskiej Rosji i Związku Radzieckiego w stosunku do aneksowanych państw. Pojawia się także elektrownia w Kachowce, która została wysadzona przez rosjan 6 czerwca 2023 roku w efekcie czego Zbiornik Kachowski wysechł, setki gatunków roślin i zwierząt uległo wymarciu. Doprowadziło to też do braku wody pitnej i suszy w całym regionie południowej Ukrainy. Z powodu powodzi zanikł unikalny ekosystem rozlewisk Dniepru i wysp w dolnym biegu rzeki. Zagrożeniem stał się też olej silnikowy, który wyciekł z bloków zniszczonej hydroelektrowni. Katastrofa ta opisywana jest jako “ekobójstwo”.
Biley w swoich pracach podkreśla decydujący dzisiaj moment dla Ukrainy, w którym albo się obroni i wyjdzie z półmroku, albo w nim przepadnie. Wyjście z półmroku jest szansą na przepracowanie historii i podjęcia analizy faktów utrwalających jej tożsamość. Przez wizualne rozprawienie się w tymi wizerunkami Biley formułuje oskarżenie wobec historycznego kłamstwa, radzieckiej i rosyjskiej propagandy, kolonializmu oraz imperializmu. Podtrzymując i przywracając właściwą historyczną narrację. Definitywnym rozprawieniem się z nią jest podrozdział o wiecznym płomieniu. Zamiast nawiązania do propagandy wizualnej wszechobecnej w pozostałych salach, pojawia się tu motyw wiecznego płomienia, z jednej strony symbolizującego oddanie i uhonorowanie tych, którzy zginęli na wojnie, przyjęty jako światowy symbol pamięci, z drugiej jako symbol tego, co nigdy się nie kończy.
W przypadku pomników w Ukrainie, wieczny płomień stracił sens, stając się dzisiaj symbolem końca pewnej epoki.
Marta Czyż

YURIY BILEY – ur. 1988 w Użhorodzie (Zakarpacie, Ukraina). Artysta wizualny i kurator. W 2011 roku ukończył Narodową Akademię Sztuk Pięknych we Lwowie, Ukraina. Od 2015 roku mieszka i pracuje we Wrocławiu a od 2022 też w Berlinie. Praktyka artysty skupia się na tematach związanych z doświadczeniem emigracji. Interesuje go tekst i wpływ języka jako czynnika kulturowego. Tworzy instalacje, kolaże i prace o charakterze postartystycznym.
Współzałożyciel i członek Open Group (od 2012), kolektyw jest laureatem nagrody specjalnej i głównej PinchukArtPrize (2013, 2015, Kijów). Ich prace były prezentowane w Pawilonie Ukrainy na 56. Biennale Sztuki w Wenecji (2015). W 2019 r. Open Group było kuratorem Pawilonu Ukrainy na 58. Biennale Sztuki w Wenecji. W 2024 roku Open Group reprezentowało Pawilon Polski na 60. Biennale Sztuki w Wenecji projektem Repeat After Me II (kuratorka Marta Czyż).
Biley jest także kuratorem i współzałożycielem dwóch galerii: Detenpyla – Lwów (od 2011) i NOWY ZŁOTY – Wrocław (od 2019). W latach 2022-2023 był nominowany do najważniejszej ukraińskiej nagrody dla młodych artystek/artystów PinchukArtPrize. W 2022 otrzymał nagrodę wrocławskiej Gazety Wyborczej WARTO, oraz nagrodę publiczności “Allegro Prize”. A w 2023 otrzymał nagrodę im. Wojtka Falęckiego.
Prace artysty były pokazywane m.in. w Stadtmuseum w Berlinie; MSN w Warszawie; Muzeum Emigracji w Gdyni; Muzeum Współczesne Wrocław; Narodowe Muzeum Sztuki w Kijowie; Muzeum Sztuki Współczesnej w Ołomuńcu; KVOST - Kunstverein Ost w Berlinie, BWA Zielona Góra; Galeria Labirynt w Lublinie; PinchukArtCentre w Kijowie; Galerii Raster w Warszawie; Jam Factory Art Center we Lwowie i inne.

MARTA CZYŻ – ur. 1982 w Warszawie. Kuratorka, krytyczka, historyczka sztuki. Kuratorka Pawilonu Polskiego na 60. Biennale Sztuki w Wenecji z projektem kolektywu Open Group (Yuriy Biley, Pavlo Kovach, Anton Varga) pt. Repeat After Me II. Kuratorka kilkudziesięciu wystaw m.in. 9. Triennale Młodych w Centrum Rzeźby Polskiej w Orońsku (2020), Festiwal Sztuk Efemerycznych Konteksty w Sokołowsku (2012 i 2020) oraz “Towarzystwo Zniechęcenia” w ramach obchodów 100lecia zabójstwa pierwszego prezydenta Rzeczpospolitej Polskiej Gabriela Narutowicza (wraz z Yuriyem Bileyem) w Domu Spotkań z Historią w Warszawie (2022), a także w Centrum Sztuki Współczesnej Zamek Ujazdowski w Warszawie, Zachęcie Narodowej Galerii Sztuki w Warszawie, BWA Zielona Góra, Muzeum Narodowe w Szczecinie, MOS Gorzów Wielkopolski, Rondo Sztuki Katowice. W latach 2010-2013 była kuratorką galerii Kordegarda w Warszawie. Wspólnie z Julią Wielgus wydała książ ki D.O.M. Polski (galeria Raster, BWA Zielona Góra, 2012) oraz “W ramach wystawy – rozmowy z kuratorami” 2015). Jest autorką tekstów do katalogów oraz opracowań naukowych. Członkini AICA, regularnie publikuje w “Dwutygodniku”, “Miejmiejsce.com”, “Vogue”, “culture.pl”, “Polityce” oraz w “Wysokich Obcasach”. Laureatka (wraz z Open Group) nagrody O!Lśnienia. Stypendystka Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego (2015).

____

МАЛЬОВНИЧА УКРАЇНА
ЮРІЙ БІЛЕЙ

КУРАТОРKA:
МАРТА ЧИЖ

9.04—25.05.2025

Радянська пропаганда в Україні була масовою і спектакулярною. Переписана історія і пропаганда зайняли весь можливий простір. Програма імперської ідеології ґрунтувалася на кількох фундаментальних тезах. Пропаганда увічнювала міф про спільну перемогу над нацистами і визвольну роль Радянського Союзу, наголошувала на дружбі і братерстві народів, вибудовувала образи вождів і діячів, що творили «спільну» культуру. Засобом піднесення і увічнення цих тем стали сотні пам’ятників, встановлених по всій Україні. Вони несли в собі як символічний зміст, так і форму, яка наповнювала публічний простір, стаючи постійною частиною ландшафту разом із численними назвами вулиць, площ, парків, скверів і інших топографічних об’єктів, що містили символи радянської імперської політики.
Після великої вітчизняної війни (пропагандистський термін, що описує період Другої світової війни) постали сотні пам’ятників із вражаючою формою і масштабом, часто поєднані з іншими архітектурними формами, такими як Курган слави у Новій Одесі, пам’ятник Україна визволителям в Ужгороді (батьківщина художника). Масово розповсюдженими були також пам’ятники Леніну «батькові народу» України, як наратив, який досі підтримується в Росії. Та Александру Пушкіну як елемент експансії та нав’язування чужої культури.
Подібна згубна доля спіткала й постаті з пам’ятників. Після здобуття Україною незалежності в 1991 році Ленін швидко зник з п’єдесталів, а Пушкін – після 2022 року, в процесі деімперіалізації. А з іншого боку, унікальним витвором є Три сестри (монумент Дружби) на кордоні з Білорусією і Росією, сестри мали символізувати «дружні» країни. Біла альтанка/ротонда Дружби народів була вперше побудована в 1909 році на честь 200-річчя Полтавської битви, зруйнована під час нацистської окупації і відновлена в 1954 році. В результаті альтанка отримала нове «радянське ім’я» - Ротонда Дружби народів. Офіційно пам’ятник не вважався реконструйованим, а радше створеним за зразком того, що існував у довоєнний період, і був відкритий на честь «300-річчя возз’єднання України з Росією». Арка дружби народів у Києві, у свою чергу, є прикладом того, як Радянський Союз продовжував імперські традиції царської Росії. Усі пам’ятники були важливим елементом у створенні єдиного образу світу, який врешті безповоротно розвалився після вторгнення Росії
в Україну у 2022 році.
МАЛЬОВНИЧА УКРАЇНА – то цикл, у якому Юрій Білей використовує листівки і фотографії з альбомів, виданих з 1950-х до кінця 1980-х років, що представляють вибрані пам’ятники, які є прикладами вищезгаданих основних тем пропагандистської програми. Митець назвою проєкту апелює до серії офортів Тараса Шевченка, в яких була збережена українська історія, народний побут, звичаї і фольклор, природа і пам’ятки середини ХІХ століття. З них Білей вибирає історію і пам’ятки, піднімаючи тему російського впливу на Україну і вигаданої спільної історії.
Листівки і альбоми були однією з форм утвердження присутності пропагандистського наративу. Вони були важливим елементом їхнього розповсюдження, про що свідчить той факт, що кожне їхнє видання передбачало багатоетапне погодження з боку влади. Білей збільшує їх і створює роботи з використанням ціанотипії – фотографічної техніки, при якій після впливу світла отримується зображення у відтінку прусської блакиті створюючи ефект сутінків. Роботи виглядають так, ніби фотографії зроблені в сутінках або на світанку. Митець свідомо не уточнює цього. Він затемнює зображення об’єктів, які створили фальшивий наратив. Останніми роками більшість пропагандистських пам’ятників було усунуто з публічного простору, а їхній вплив закріплюється вже не в мирному проникненні, а у військовій агресії. Окрім тем, пов’язаних з історією України періоду Радянського Союзу, митець також включає до циклу зображення об’єктів, зруйнованих або пошкоджених росіянами після 2022 року, завод «Азовсталь» у Маріуполі, порт в Одесі, чи найбільший у світі транспортний літак «Мрія» (Ан-255) які є прикладами остаточного розв’язання, тобто війни як продовження політики царської Росії і Радянського Союзу стосовно захоплених країн. Також з’являється, Каховська електростанція яка була підірвана росіянами 6 червня 2023 року, що призвело до висихання Каховського водосховища, вимирання сотень видів рослин і тварин. Це також призвело до нестачі питної води та посухи в усьому південному регіоні України. Через затоплення зникла унікальна екосистема дніпровських плавнів та островів, розташованих нижче за течією. Загрозу становило також моторне масло, що витекло з блоків зруйнованої гідроелектростанції. Катастрофу назвали «екоцидом».
У своїх творах Білей вказує на те, що Україна зараз перебуває у вирішальному історичному моменті, в якому або захистить себе і випірне з сутінків, або зникне в них. Вихід із сутінків – це шанс пропрацювати історію і проаналізувати елементи, які складають її ідентичність. За допомогою візуального препарування зображень Білей формулює звинувачення проти історичної брехні, радянської та російської пропаганди, колоніалізму та імперіалізму. Підтримуючи та відновлюючи належний історичний наратив. Абсолютним переломом є розділ, присвячений вічному вогню. Замість того, щоб апелювати до візуальної пропаганди, яка повсюдно присутня в інших залах, тут з’являється мотив вічного вогню, який, з одного боку, символізує вірність і вшанування загиблих у війні, прийнятий як всесвітній символ пам’яті, а з іншого – як символ того, що ніколи не закінчується. У випадку з меморіалами в Україні вічний вогонь втратив своє значення, ставши сьогодні символом кінця епохи.
МАРТА ЧИЖ

БІЛЕЙ ЮРІЙ – нар. 1988 року в Ужгороді (Закарпаття, Україна). Візуальний художник і куратор. У 2011 році закінчив Національну академію образотворчого мистецтва у Львові.
З 2015 року живе та працює у Вроцлаві, а з 2022 року – також у Берліні. У своїй творчій практиці художник зосереджується на темах, пов’язаних з досвідом еміграції. Його цікавить текст і вплив мови як культурного чинника. Створює інсталяції, колажі та постхудожні роботи.
Співзасновник та учасник Відкритої групи (з 2012). Колектив є лауреатом спеціальної та головної премії PinchukArtCentre (2013, 2015, Київ). Їхні роботи були представлені в Національному павільйоні України на 56-й бієнале у Венеції (2015). У 2019 році Відкрита група була куратором Національного павільйону України на 58-ій бієнале у Венеції. У 2024 році колектив представляв польський павільйон на 60-ій Венеційській бієнале мистецтва, кураторка Марта Чиж.
Білей є куратором та співзасновником двох галерей: Detenpyla у Львові (з 2011) та NOWY ZŁOTY у Вроцлаві
(з 2019). У 2022–2023 роках був номінований на найважливішу українську нагороду для молодих художників Премію PinchukArtCentre. У 2022 році отримав нагороду WARTO від «Gazeta Wyborcza» у Вроцлаві та приз глядацьких симпатій Allegro Prize. У 2023 році відзначений Премією ім. Войтека Фаленцького.
Роботи художника були представлені, серед ін.
у Stadtmuseum у Берліні, Музеї сучасного мистецтва у Варшаві, Музеї еміграції у Ґдині, Сучасному музеї у Вроцлаві, Національному художньому музеї у Києві, Музеї сучасного мистецтва в Оломоуці, KVOST – Kunstverein Ost у Берліні, BWA у місті Зелена Гура, Galeria Labirynt у Любліні, PinchukArtCentre у Києві, Galeria Raster у Варшаві, Jam Factory Art Center у Львові.

МАРТА ЧИЖ – народилася 1982 року у Варшаві. Кураторка, критикиня, мистецтвознавиця. Кураторка Польського павільйону на 60-й Венеційській бієнале з проектом Відкритої групи (Юрій Білей, Павло Ковач, Антон Варга) під назвою «Повторюйте за мною II». Кураторка десятків виставок, у тому числі 9. Трієнале молодих у Центрі польської скульптури
в Оронсько (2020), Фестивалі ефемерних мистецтв «Контексти» в Соколовську (2012 і 2020) та «Товариство розпачу»
в рамках вшанування 100-річчя вбивства першого президента Республіки Польща Габріеля Нарутовича (спільно
з Юрієм Білеєм) у Будинку зустрічі з історією у Варшаві (2022), а також у Центрі сучасного мистецтва Замку Уяздовського у Варшаві, BWA Зелена Гура, Національному музеї в Щецині, MOS Горжув Великопольський, Rondo Sztuki Katowice. З 2010 по 2013 рік була кураторкою в галереї Kordegarda у Варшаві. Разом з Юлією Вельгус видала книги D.O.M. Польща (Raster gallery, BWA Zielona Góra, 2012) та В рамках виставки - розмови з кураторами 2015). Авторка текстів для каталогів та академічних досліджень. Регулярно публікується
в Dwutygodnik, Miejmiejsce.com, Vogue, culture.pl, Polityka та Wysokie Obcasy. Лауреатка (разом з «Відкритою групою») премії O!Lśnienia. Стипендіатка міністра культури і національної спадщини (2015). Учасниця Міжнародного товариства критиків мистецтва (AICA)

____

Soviet propaganda in Ukraine was spectacular and on a massive scale. An overwritten historical narrative occupied every possible space. The agenda of imperial ideology was based on several fundamental principles. Propaganda perpetuated the myth of a shared victory over the Nazis and the liberating role of the Soviet Union, emphasized the friendship and brotherhood of nations, and constructed images of leaders and figures creating a “common” culture. The hundreds of monuments that were erected across Ukraine became a means of elevating and perpetuating these themes. Their symbolic content and form filled the public space, becoming permanently integrated into the landscape along with the numerous names of streets, squares, parks, and other topographical features containing symbols of Soviet imperial policy.
After the Great Patriotic War (a term used in Soviet propaganda for a specific period during the Second World War), hundreds of monuments were created of spectacular form and scale, often combined with other architectural elements, such as the Mound of Glory in Nova Odesa, the monument to the liberators of Ukraine in Uzhhorod (the artist’s hometown). Statues of Lenin, the “father of the nation” Ukraine, as a narrative that is still upheld in russia today and Alexander Pushkin also appeared throughout the country. These were used instrumentally in the expansion and imposition of a foreign culture.
The statues and monuments all met a similar fate. After Ukraine gained independence in 1991, Lenin quickly disappeared from pedestals, and Pushkin after 2022, in a process of de-imperialization. The Three Sisters (Friendship Monument) on the border between Belarus and russia is a unique work – the sisters were meant to symbolize “friendship” between the neighboring countries. The White Arbour/Rotunda of Friendship of Nations was first built in 1909 to celebrate the 200th anniversary of the Battle of Poltava, destroyed during the Nazi occupation and rebuilt in 1954. As a result, the gazebo was given a new “Soviet name” - Rotunda of Friendship of Nations. Officially, the monument was not considered to be reconstructed, but rather created on the model of the one that existed in the pre-war period and was unveiled in honor of the “300th anniversary of the reunification of Ukraine with Russia.” The People’s Friendship Arch in Kiev, on the other hand, is an example of how the Soviet Union continued the imperial traditions of Tsarist Russia. All of the monuments played an important role in the creation of a unified image of a world that disintegrated irrevocably after Russia’s invasion of Ukraine in 2022.
PICTURESQUE UKRAINE is a series in which Yuriy Biley focuses on postcards and photo albums published from the 1950’s to the late 1980’s that depict selected monuments embodying the most prominent themes of Soviet propaganda. The title makes reference to a series of etchings by Taras Shevchenko that depict Ukrainian history, folk life, customs, folklore, nature and monuments of the mid-19th century. Biley singles out stories and historical monuments from them, tackling the theme of Russia’s influence on Ukraine and the contrived common history.
Postcards and photo albums were one of the methods of reinforcing the presence of propagandistic content. They were an important part of their distribution, as evidenced by the fact that their publication required multi-step approvals from the authorities. Biley enlarges them and creates works with the use of cyanotype – a photographic technique in which, when exposed to light, an image in a shade of Prussian blue is obtained, creating a twilight effect. The works look as if the photographs were taken after dusk or at dawn. The artist deliberately does not clarify this. He obscures the images of the objects and structures that created a false narrative. In recent years, most propaganda monuments have been removed from public space and their message is perpetuated no longer through peaceful transition, but through wartime aggression. In addition to themes connected to the history of Ukraine from the period of the Soviet Union, the series also includes images of structures destroyed by the Russians after the invasion in 2022 – the Azovstal factory in Mariupol the port of Odesa, whether the world’s largest transport aircraft Mriya (An-255) – which are examples of the final solution, namely war as a continuation of the policies of Tsarist Russia and the Soviet Union towards the annexed countries. Also appearing is the Kachovets power plant, which was blown up by the russians on June 6, 2023 as a result of which the Kachov Reservoir dried up, hundreds of plant and animal species became extinct. It also led to a shortage of drinking water and drought in the entire region of southern Ukraine. Due to the flooding, the unique ecosystem of the Dnieper floodplains and downstream islands disappeared. Motor oil that leaked from blocks of the destroyed hydroelectric plant also became a threat. The catastrophe has been described as an “ecocide.”
Biley’s work demonstrates that Ukraine is currently at a pivotal moment in its history, when it will either succeed in defending itself and emerge from the twilight or be lost in it. Emerging from the twilight is an opportunity for the country to reexamine its own history and undertake an analysis of the elements that constitute its identity. By visually dissecting these images, Biley formulates an indictment against historical lies, Soviet and Russian propaganda, colonialism and imperialism. Upholding and restoring the correct historical narrative. The definitive crackdown is the subsection on the eternal flame. Instead of alluding to the visual propaganda omnipresent in the other halls, the motif of the eternal flame appears here, on the one hand symbolizing devotion to and honor of those who died in the war, adopted as a worldwide symbol of remembrance, and on the other as a symbol of what never ends. In the case of the monuments in Ukraine, the eternal flame has lost its meaning, becoming today a symbol of the end of an era.
Marta Czyż

YURIY BILEY – born in 1988 in Uzhhorod (Zakarpatian region, Ukraine). In 2011 graduated from the National Academy of Arts in Lviv. Since 2015 he lives and works in Wroclaw (Poland). Since 2022, he has been living between Berlin and Wroclaw. Visual artist and curator. The artist’s practice focuses on themes related to the experience of emigration. He is interested in text and the influence of language as a cultural factor. He creates installations, collages and works of a post-artistic character.
Co-founder of the Open Group (since 2012), whose artistic practice is based on the study of the concept of „collective work”. In the 2013 Open Group was awarded the special prize PinchukArtPrize (Kyiv) and in 2015 the winner of the main prize. In 2015 as an Open Group member he participated in the exhibition „Hope” presented in the Ukrainian National Pavilion at 56. La Biennale di Venezia. In 2019 Open Group curated the Pavilion of Ukraine at 58. La Biennale di Venezia. In 2024, the Open Group was representing Poland at the 60th Venice Biennale with the project „Repeat after me II” (curator: Marta Czyż).
Biley is also the curator and co-founder of two galleries, Detenpyla – Lviv, Ukraine (since 2011) and NEW GOLDEN – Wroclaw, Poland (since 2019).
In 2022-2023 he was nominated for the most important Ukrainian award for young artists PinchukArtPrize. In 2022, he received the WARTO award of the Wroclaw Gazeta Wyborcza, and the Allegro Prize of the public. And in 2023 he was awarded the Wojtek Falęcki Prize.
The artist’s works have been exhibited in several institutions like: Stadtmuseum in Berlin, Germany; Museum of Modern Art in Warsaw, Poland; The Emigration Museum in Gdynia, Poland; Wrocław Contemporary Museum, Poland; National Art Museum Kyiv, Ukraine; Museum of Modern Art in Olomouc, Czech Republic; KVOST - Kunstverein Ost in Berlin, Germany; BWA Zielona Góra, Poland; Labirynt gallery Lublin, Poland; PinchukArtCentre in Kyiv, Ukraine; Raster gallery in Warsaw, Poland; Jam Factory Art Center in Lviv, Ukraine; amongst others.

MARTA CZYŻ – Art historian, independent curator, critic. Lives and works in Warsaw.
Curator of the Polish Pavilion at the 60th Venice Biennale in 2024 with an exhibition by the Ukrainian collective Open Group (Yuriy Biley, Pavlo Kovach, Anton Varga) - Repeat After Me II.
Her practice draws on archives and recent developments in art history to influence culture and social movements. She researches the history of exhibitions in Poland and the profession of curator. Since 2019 she is focused on Ukrainian art.
She graduated in Art History faculty in Warsaw University, curatorial studies in Jagiellonian University in Cracow. She was also participating in the Erasmus program in Freie Universitat in Berlin. She has realised her exhibitions at the CCA Ujazdowski Castle in Warsaw, Zachęta National Gallery of Art in Warsaw, BWA Zielona Góra (Poland), MOS Gorzów (Poland), and the National Museum in Szczecin (Poland) and other. In 2020, she curated the 10th Contexts Festival of Ephemeral Arts in Sokolowsko (Poland) and the 9th Youth Triennale at the Centre for Polish Sculpture in Oronsko (Poland). In 2022 she created the exhibition “Society of Discouragement” at the History Meeting House in Warsaw (with Yuriy Biley). She regularly publishes texts for the catalogues and in the art and opinion press (Dwutygodnik, Vogue Polska, Polityka, miejmiejsce, Wysokie Obcasy, Camera Austria, culture.pl). In 2015 she published (together with Julia Wielgus) the book „In the frame of the exhibition - conversations with curators”. Winner (with the Open Group) of the O!Lśnienia award. Scholarship holder of the Minister of Culture. Member of the AICA.

Widok wystawy

Rzeźba Matka Ojczyzna / Wzgórze Chwały w Czerkasach 2025, cyjanotypia, wydruk muzealny, 104x74cm, Solution Velvet White 270gsm

Wieczny płomień 2025, cyjanotypia, wydruk muzealny, 104x94cm, Solution Velvet White 270gsm

Wieczny płomień / Rzeźba Wojownik z flagą na Wzgórzu Chwały we Lwowie 1948–2023 2025, cyjanotypia, wydruk muzealny, 104x74cm, Solution Velvet White 270gsm

Największy samolot transportowy Mriya AN-225. 1988–2022 2025, cyjanotypia, wydruk muzealny, 104х104cm, Solution Velvet White 270gsm

Fabryka Azovstal. Walcownia 1933–2022 2024, cyjanotypia, wydruk muzealny, 100х70cm, Solution Velvet White 270gsm

Widok wystawy

Wieczny płomień na Wzgórzu Chwały we Lwowie 2025, cyjanotypia, wydruk muzealny, 104x84cm, Solution Velvet White 270gsm

Widok wystawy

Pomnik Lenina w Charkowie 1963–2014 2025, cyjanotypia, wydruk muzealny, 32,5x32,5cm, Solution Velvet White 270gsm

Widok wystawy

Wieczny płomień / Pomnik Wiecznej Chwały przy Grobie Nieznanego Żołnierza w Kijowie I 2025, cyjanotypia, wydruk muzealny, 104x94cm, Solution Velvet White 270gsm